Сьогодні Україна переживає не легкий для неї час, коли одвічний ворог вкотре посягнув на нашу незалежність і свободу. Багато наших батьків, братів, синів чи друзів стали на захист Батьківщини.

Справжні  герої нашого часу – це ті хто пройшли війну, поглянули в очі смерті, побачили пекло, вибралися з нього живими і здоровими. Є люди про яких кажуть «з ними можна і в вогонь і в воду».

Ось таким є Андрій Іроденко, який народився і проживав на Хмельниччині. Коли в Києві на Майдані Незалежності побили студентів, Андрій одним із перших поїхав на Майдан, тому що по-справжньому любив Україну і Бога. Він жив Майданом, бо там була правда, там був Бог і такі ж, як він, прості люди, що стояли за гідність і за Україну, за її цілісність і процвітання. Добрий, завжди подасть руку допомоги, коли треба заради друга ризикнути. Має свою думку, в серці його живе вічний неспокій, прямий і відвертий, не може стояти осторонь, коли в країні біда. Ще не розійшовся Майдан, а вже - неоголошена війна з сусідами. Андрій не готувався до війни, та війна покликала його у ряди захисників своєї держави, коли на сході України російський окупант розпочав воєнні дії.

 

За два невизнані роки боротьби на передовій, на власні очі бачив усі жахіття, що відбуваються на непідконтрольній нам території, яка перебуває в страшенних умовах. Він, як ніхто знає ціну життю, тому що побував в пеклі, брав участь в бойових діях під Дебальцево. Неодноразово бачив смерть, ховав друзів, пізнав ціну життя. Після демобілізації не зміг заспокоїтися, його тягне  «туди», хочеться боротись. Тому довго не думаючи, Андрій повертається «туди», на передову, де усе зрозуміло – де ворог, а де друг. Захищає неньку-Україну в 25 окремому мотопіхотному батальйоні «Київська Русь», 54 бригада, старший сержант, посада – снайпер.

Ось такий він наш герой, той що не кричав про патріотизм, а мовчки виконував свій обов’язок.

 

Слава Україні! Героям слава!

 

Прес-служба Надвірнянської районної організації ВО «Свобода»

Додати коментар

Захисний код
Оновити