„Не можна завдати нації більшої шкоди, 

аніж забравши у нього його мову". 

Мова - це більше, аніж засіб спілкування. Вона ідентифікує народ і кожного з нас, мова це код нації. 

В історії існування Української мови - століття поневолення, коли нашу мову забороняли, оголошували неіснуючою... 

1718 рік - спалено архіви та книгозбірню Києво-Печерського монастиря, які збирали 700 років. 

1780 рік - спалення книгозбірні Києво-Могилянської академії, що була однією з найбагатших у Європі. 

1863 рік - таємний Валуєвський циркуляр про заборону видавати книжки українською мовою. 

А ще були заборони святкувати річниці Т. Шевченка, закриті „Просвіти". Всього не перерахувати.. 

На окупованих московським ворогом територіях України за українську мову також розстрілюють. Спершу там мову ігнорували, зневажали, висміювали, вилучали, підміняли, спотворювали. Тепер просто розстрілюють її носіїв. Тепер за потурання неукраїнської влади мова окупанта брудними плямами розповзається по всій країні. Інфікує. Загиджує. Принижує. Окацаплює.

Влада, що не здатна захистити державної мови, - ніколи не захистить державних територій. Звідси тисячі смертей і стоп-кран у головах маси, яка далі просторікує "какая разніца", ми "ваюєм і валантьорім". Якщо нема різниці, - то возговоріть мовою Шевченка на зло кацапам. І ми квити. Перестаньте бути подібні на москалів у визначальному - МОВІ.

"Зараз, на початку ХХI століття, намагаються тією мовою колонізації й міжнаціональної "дрюжьби народов" остаточно знищити Україну" (Юрій Іллєнко).

Обернімо їхню енергію проти них: стріляймо у них укрокулями-словами всюди… Це наш духовний фронт. Жодного шансу язику серед моря МОВИ. (Ірина Фаріон).

 

Прес-служба Надвірнянської районної організації ВО «Свобода» 

Додати коментар

Захисний код
Оновити