В неділю, 24 червня, в селі Стримба Надвірнянського району на межі гір Страгора та Голиця відбулися вшанування вояків УПА Михайла Юркевича на псевдо «Галуза» та надвірнянця Іроденка на псевдо «Левко» на місці їх загибелі. Поминальні заходи та освячення могил відбулися за участі родичів загиблих повстанців, духовенства та громади села. Віддати шану загиблим воякам долучилися надвірнянські свободівці, зокрема, депутат Івано-Франківської обласної ради голова Надвірнянської РО ВО «Свобода» Михайло Іваночко та активісти районної організації ВО «Свобода».

Після недільної служби Божої в церкві, жителі села Стримба та родина загиблих вояків УПА процесією рушили селом до скорботного місця, де були вбиті наші земляки. Йдучи лісовими дорогами, церковний хор співав  повстанські та патріотичні пісні часів визвольних змагань.

Поминальну панахиду  за невинно убієнними вояками УПА  відправили духовні отці місцевої конфесії о. Василь Іроденко та о. Михайло Паньків. Було освячено хрести, встановлені в пам’ять про воїнів УПА «Левка» та «Галузи», які загинули в тих місцях.

Звертаючись до присутніх депутат Івано-Франківської обласної ради голова Надвірнянської РО ВО «Свобода» наголосив, що такий захід є прикладом для всіх сіл і не тільки для сіл, а й для всієї України, що так дружно громада зібралася, щоб вшанувати наших Героїв – повстанців, наших краян, борців за волю України. Подякувати їм за те, що вони в свій час з зброєю в руках боронили рідний край, виборювали краще, щасливе майбутнє у вільній державі для нинішніх поколінь. Вони знали, що йдуть на вірну смерть, але продовжували боротись. Та нація, що пам’ятає своїх Героїв – буде жити вічно! Слава Україні!

Завершилось все традиційним виконанням  Гімном  України.

Історична довідка: Сім’ю Юркевичів совєцька влада мала вивезти на Сибір, але, так як прийшла похоронка з фронту, що один із синів загинув на війні, то їх залишили. Сестра Михайла Юркевича носила повстанцям їсти в ліс. Як виявилося пізніше, партизан видав енкаведистам місцевий житель села Стримба. Михайло Юркевич (Галуза) та Іроденко (Левко) загинули 22 червня 1947 року, яструбки в лісі вислідили повстанців і в нерівному бою партизанів було вбито. Тоді  енкаведисти прив’язали тіла до коней і возили по селу, щоб виявити родини повстанців. Хоча всі в селі знали Михайла Юркевича (Галузу) – ніхто не видав батьків.

Іроденко (Левко), ім’я  якого невідоме, родом з Надвірни, мав брата, який теж був в партизанах. Обох братів було знищено. «Левка» було вбито в лісах села Стримби, а другий брат, щоб не попасти в лапи катів, підірвав себе гранатою, але не помер зразу, залишився живий. І коли його важко пораненого піймали чекісти, то дуже сильно катували, поки не замучили. Пізніше родину Іроденків було вивезено в Сибір.

Ці молоді юнаки стікали кров’ю, болем, сльозами, тяжко терпіли.  Розтерзаними тілами вкривали нашу святу українську землю, високими могилами і березовими хрестами. Але йшли до кінця, до загину. Вони загинули, пожертвували своїм життям, але вірили: Україна буде незалежною. Що це золоте зерно їх жертв впаде у святу українську землю і проросте колосом самостійності України.

Нам не можна забувати ці сторінки з нашої історії, приховувати чи замовчувати, виривати з підручників. Вони боролись щоб, якщо не перемогти, то хоча б стати прикладом самопожертви і патріотизму для наступних поколінь. Своїм прикладом вони підготували ґрунт для здобуття незалежності України.

 

Прес-служба Надвірнянської районної організації ВО «Свобода»  

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити