9-10 березня дні Тараса Григоровича Шевченка в Україні! Дні які по праву маємо рахувати нагадуванням для нас Українців сьогодення, як потрібно любити, шанувати та боротись за СВОю БОгом ДАну країну, так як це робив перший Український Націоналіст Великий Кобзар Українського народу Тарас Шевченко.

Постулат-засторога «Не обкрадай власного народу, працюючи на ворогів України» у Шевченка має стосунок не лише до підневільних і смиренних «рабів незрячих гречкосіїв», які послушно «стогнали і долю проклинали», але здебільш закцентована супроти «просвіщенних землячків», які за ламаний гріш блюдолизять на службі у віковічного московського неприятеля, та ще й амбіційно й лукаво претендують на ніби то «первенство»: «Чого ж ви чванитеся, ви! Сини сердешної Украйни! Що добре ходите в ярмі, ще лучше, як батьки ходили…».

А в наш час – це туристичні «косяки» до Криму, які, їдучи в одних вагонах із українськими захисниками східних рубежів, не те що не раді такому попутному товариству, а ще й претензійно нарікають на нестабільну ситуацію щодо безпроблемного перетину кордону на анексованій території, нібито спровоковану «етімі огалдєлимі бандеровцамі».

Це також «вестарбайтерні» заробітчанські тури наших «гречкосіїв» до північного сусіда з їхньою «акакаяразничною» раболепською виправдовувальною абракадаброю, це і гастролювання третьосортного малоросійського шоу-бізнесового «шмельцу» чи ж офіціозні низькопоклонно-васальні медведчуківсько-бойківські візити в Білокам’яну, а найбільше те, що нинішня влада в Україні на чолі із Президентом, саме така, яка блюдолизить на службі у віковічного московського неприятеля……..

Тарас гаряче обстоює славну і героїчну українську минувшину, піддає критиці всіляких наклепників та оббріхувачів звитяжних подвигів наших борців-відчайдухів періоду гайдамаччини: «Та ще й Гонту зневажає, Ледаче ледащо! Гайдамаки не воины, Разбойники, воры. Пятно в нашей истории… Брешеш, людоморе! За святую правду-волю Разбойник не стане…», що вочевидь є суголосним другій «скалі» націоналістичного Декалогу: «Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі твоєї нації». Так само і третя «Декалогу» заповідь «Пам’ятай про великі дні наших визвольних змагань», покріплена четвертим «відламом» про гордість спадкоємності борні за славу Володимирового Тризуба – переплітається із Кобзаревими словами про дні геройських змагань козацької доблесті: «Було колись – в Україні Ревіли гармати, Було колись – запорожці Вміли панувати…»

Дмитро Донцов ідеолог Українського Націоналізму, який ці суспільні катаклізми пов’язував з тим, що «перше – бо вже в ній «нема Січі, нема й того, хто всім верховодив», цебто – «зникла правляча верства, зникла власна влада – перша прикмета поняття держави. Замість власновладства – чужі московські «капрали Україну правили».

Друга прикмета націй – власна територія. Чи мала її Україна? Властиво – ні. Це «ні» убрав він у геніальну ляконічну формулу – ми жили «на нашій, не своїй землі». На нашій, та не на своїй території. Бо степи наші були Москвою «запродані жидові й німоті», а на Україні, «що з Богданом ляха задавила, байстрюки Єкатерини сараною сіли»… на нашій, але вже не своїй землі…». Так саме й зараз владна верхівка хоче знову продати наші землі «жидові й німоті»

То ж шануймо в ці дні Славного сина Українського Народу, Пророка Української Нації,Першого Націоналіста Тараса Григоровича Шевченка!

Віримо, що - «І забудеться срамотня Давняя година, І оживе добра слава, Слава України…

 

З повагою, команда Надвірнянської Свободи!

Додати коментар

Захисний код
Оновити